Опис
Блаженний Гумберт Романський (†1277) у своєму творі для новіціїв Ордену «Про спосіб молитви» (Opera II, 543) зазначає: «Після утрені на честь Пресвятої Діви Марії, новіцій повинен старанно роздумувати над Божими благодіяннями, а саме над воплоченням, Різдвом, стражданнями і тому подібним; (…) потім нехай прочитає «Отче наш» і «Радуйся, Маріє» (…) Після повечір’я нехай знову розмірковує про Божі милості, як це описано на початку цього «Способу молитви» (…) і може додати ще «Salve Regina», а також інші антифони й молитви до Божої Матері».
Серед братів, які найбільше сприяли розвитку Розарію, передусім слід згадати блаженного Алана де ла Рош (1428–1478). Він зробив значний внесок у поширення цієї молитви і дбав про формування її чіткої структури. Брати-домініканці всюди створювали Братства Розарію, починаючи з першого, яке заснував саме блаженний Алан 1470 року, а також славетного братства, котре зі схвалення Апостольського Престолу заснував у Кьольні домініканець Яків Шпренгер. Остаточну форму Розарію затвердив папа Пій V буллою Consueverunt Romani Pontifices (17 вересня 1569 року).
Ми маємо обов’язок зберігати цю форму молитви і заохочувати до неї вірних, з апостольським запалом додаючи нове до старого. «Розарій вводить нас у споглядання таємниці спасіння, в якій Пресвята Діва Марія найтіснішим чином поєднується зі справою свого Сина» (ККР 67, II).
Розарій також є надзвичайно дієвим засобом проповідування людям віри та християнського життя, оскільки «цей молитовний вінець являє собою мовби стислий виклад Євангелія, а, отже, виражає благочестя Церкви» (Павло VI, Recurrens mensis October, 7 X 1969).
Відгуки
Відгуків немає, поки що.